Меню сайтаІ щоб не лише для самих себе…
У дитячому оздоровчому таборі імені Ю.О. Гагаріна, що в м. Скадовську Херсонської області, Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Гармонія" (президент Юрій Антропов) провела школу для керівників та спеціалістів громадських організацій інвалідів, які працюють в системі надання психіатричної допомоги - "Школа лідерів". Сюди з'їхалися лідери та активісти інвалідного руху чи не з усіх куточків України. Щиросердно знайшли час для зустрічі з ними представники владних структур, зокрема Наталія Калько - головний спеціаліст Департаменту у справах інвалідів Мінсоцполітики, Галина Кучер - начальник Уманського управління праці та соцзахисту населення Черкаської області, численні небайдужі посадові особи із Херсона та Скадовська, що займаються соціальними питаннями.
"Навчаючись новому, прогресивному та вдосконалюючи вже набуті знання й досвід щодо соціального захисту інвалідів з психічними розладами, допомагаймо і собі, і іншим передусім перебувати в рівновазі із самим собою. Лише гармонійний, збалансований лад у собі допоможе кожному знаходити ліпші шляхи для виходу із, здавалося б, тупикових ситуацій і проблем…". Віриться, що президент ВГОІ "Гармонія" Юрій Антропов справді шукає той "золотий" ключик, за допомогою якого можна відрегулювати дверцята кожної людської душі, аби бути з нею у контакті.
Заслужений працівник соціальної сфери України Галина Кучер перебуванням у Скадовську цілком задоволена. Вона вважає подібні заходи міцним містком, що з'єднує владу з громадськими організаціями і кожним інвалідом зокрема. І втішна тим, що завдяки спільним діям громадськості та влади зрушено пласт нормативно-правового поля стосовно людей із вадами психічного розвитку. Яскравим підтвердженням цього стала нарада у Мінсоцполітики щодо питань реалізації прав осіб із психічними захворюваннями і розумовою відсталістю та вирішення їх проблем.
Що, крім спілкування, є важливим для такої категорії людей? Безперечно, їхня зайнятість. Зараз вивчаються пропозиції громадських організацій, що опікуються такими особами, щодо впровадження в Україні кращих світових механізмів стосовно залучення осіб із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю до трудової діяльності. Це - індивідуальна праця та груповий підряд, робота в лікувально-виробничих майстернях, працетерапія тощо. Грунтовно досліджуються джерела фінансування для надання відповідних послуг, у тому числі за рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Світлана Поваляєва - голова спеціалізованої психіатричної МСЕК, Ірина Положинська - директор обласного відділення Фонду соцзахисту інвалідів, Сергій Мазнай - директор Скадовського центру зайнятості та інші посадовці ознайомили присутніх (а дискусія була досить жвавою) з діяльністю влади щодо соціального захисту інвалідів, запросили усіх до подальшої співпраці.
З гуманних позицій сприймає проблеми людей з розумовими розладами представник Мінсоцполітики Наталія Калько. "Усім, хто хворіє, до того ж є інвалідом, дуже важко. Та особливо важко людям з розумовими розладами, які здебільшого не можуть себе належно захистити, - каже вона. - Я називаю таких людей особливими. Бо вони не такі, як усі… Так, це титанічна праця сприйняти себе таким, яким ти є. Для цього потрібно вирости духовно настільки, щоб вже потім просто з цим жити, і жити щасливо".
Що для таких людей найскладніше? То - жорстка бар'єрність у відношеннях з оточенням. Ти не такий… І тебе не розуміють… Аби морально ще більше не травмуватись, людина на тривалий час замикається в собі. Ще більше занурюється у свій внутрішній світ і надовго втрачає надію на порятунок.
І все ж допомога надходить! Виїзні заходи, які проводять громадські організації інвалідів, зокрема ВГОІ "Гармонія", як ніщо інше дозволяють такій категорії людей, не боячись осуду, вільно з'являтися на людях. Бо коли поряд багато людей з подібною нозологією, то спокійніше й душі. Десь зникають невтішні хвилювання на кшталт "Чому доля обрала саме мене?", адже людина побачила і на конкретному прикладі переконалася, що "комусь набагато важче…"
Держава, може і недостатньо, але виділяє кошти для навчання та відпочинку інвалідів. І вона чекає на добрі результати від цього. Наталія Калько переконана, що саме живе спілкування, - а воно на цьому заході проявлялося чи не скрізь, ще й море у Скадовську, на відміну від того ж Криму, завжди тепле, і лікує найкраще, - дійсно принесе гарні плоди.
Пасивних в "Школі лідерів" не було! Люди просто вбирали в себе знання, і їх цікавило буквально все. Ставили перед держслужбовцями обмірковані запитання і водночас жваво ділилися власними ініціативами. Вони стосувалися, зокрема, стратегії та вибору найраціональнішого шляху дій для створення та діяльності підприємств інвалідів, винайдення ресурсів для матеріального забезпечення своїх організацій. Багатьох людей непокоїло питання належної підтримки батьків, які виховують дітей-інвалідів, опіки над повнолітніми недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена тощо. Цікавило питання владної ініціативи зі створення будинків чи міні-гуртожитків для автономного проживання інвалідів з розумовою відсталістю. До речі, вже успішно пройшов київський експеримент з підтриманого проживання таких людей. Втішно відмітили, що на таку "не модну нозологію", як психічні захворювання, звернуто увагу, і що пласт закоренілих проблем поволі, але зрушується з місця.
"Навчаючись новому, прогресивному та вдосконалюючи вже набуті знання й досвід щодо соціального захисту інвалідів з психічними розладами, допомагаймо і собі, і іншим передусім перебувати в рівновазі із самим собою. Лише гармонійний, збалансований лад у собі допоможе кожному знаходити ліпші шляхи для виходу із, здавалося б, тупикових ситуацій і проблем…". Віриться, що президент ВГОІ "Гармонія" Юрій Антропов справді шукає той "золотий" ключик, за допомогою якого можна відрегулювати дверцята кожної людської душі, аби бути з нею у контакті.
Заслужений працівник соціальної сфери України Галина Кучер перебуванням у Скадовську цілком задоволена. Вона вважає подібні заходи міцним містком, що з'єднує владу з громадськими організаціями і кожним інвалідом зокрема. І втішна тим, що завдяки спільним діям громадськості та влади зрушено пласт нормативно-правового поля стосовно людей із вадами психічного розвитку. Яскравим підтвердженням цього стала нарада у Мінсоцполітики щодо питань реалізації прав осіб із психічними захворюваннями і розумовою відсталістю та вирішення їх проблем.
Що, крім спілкування, є важливим для такої категорії людей? Безперечно, їхня зайнятість. Зараз вивчаються пропозиції громадських організацій, що опікуються такими особами, щодо впровадження в Україні кращих світових механізмів стосовно залучення осіб із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю до трудової діяльності. Це - індивідуальна праця та груповий підряд, робота в лікувально-виробничих майстернях, працетерапія тощо. Грунтовно досліджуються джерела фінансування для надання відповідних послуг, у тому числі за рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Світлана Поваляєва - голова спеціалізованої психіатричної МСЕК, Ірина Положинська - директор обласного відділення Фонду соцзахисту інвалідів, Сергій Мазнай - директор Скадовського центру зайнятості та інші посадовці ознайомили присутніх (а дискусія була досить жвавою) з діяльністю влади щодо соціального захисту інвалідів, запросили усіх до подальшої співпраці.
З гуманних позицій сприймає проблеми людей з розумовими розладами представник Мінсоцполітики Наталія Калько. "Усім, хто хворіє, до того ж є інвалідом, дуже важко. Та особливо важко людям з розумовими розладами, які здебільшого не можуть себе належно захистити, - каже вона. - Я називаю таких людей особливими. Бо вони не такі, як усі… Так, це титанічна праця сприйняти себе таким, яким ти є. Для цього потрібно вирости духовно настільки, щоб вже потім просто з цим жити, і жити щасливо".
Що для таких людей найскладніше? То - жорстка бар'єрність у відношеннях з оточенням. Ти не такий… І тебе не розуміють… Аби морально ще більше не травмуватись, людина на тривалий час замикається в собі. Ще більше занурюється у свій внутрішній світ і надовго втрачає надію на порятунок.
І все ж допомога надходить! Виїзні заходи, які проводять громадські організації інвалідів, зокрема ВГОІ "Гармонія", як ніщо інше дозволяють такій категорії людей, не боячись осуду, вільно з'являтися на людях. Бо коли поряд багато людей з подібною нозологією, то спокійніше й душі. Десь зникають невтішні хвилювання на кшталт "Чому доля обрала саме мене?", адже людина побачила і на конкретному прикладі переконалася, що "комусь набагато важче…"
Держава, може і недостатньо, але виділяє кошти для навчання та відпочинку інвалідів. І вона чекає на добрі результати від цього. Наталія Калько переконана, що саме живе спілкування, - а воно на цьому заході проявлялося чи не скрізь, ще й море у Скадовську, на відміну від того ж Криму, завжди тепле, і лікує найкраще, - дійсно принесе гарні плоди.
Пасивних в "Школі лідерів" не було! Люди просто вбирали в себе знання, і їх цікавило буквально все. Ставили перед держслужбовцями обмірковані запитання і водночас жваво ділилися власними ініціативами. Вони стосувалися, зокрема, стратегії та вибору найраціональнішого шляху дій для створення та діяльності підприємств інвалідів, винайдення ресурсів для матеріального забезпечення своїх організацій. Багатьох людей непокоїло питання належної підтримки батьків, які виховують дітей-інвалідів, опіки над повнолітніми недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена тощо. Цікавило питання владної ініціативи зі створення будинків чи міні-гуртожитків для автономного проживання інвалідів з розумовою відсталістю. До речі, вже успішно пройшов київський експеримент з підтриманого проживання таких людей. Втішно відмітили, що на таку "не модну нозологію", як психічні захворювання, звернуто увагу, і що пласт закоренілих проблем поволі, але зрушується з місця.
Усе має починатися з батьків…
Сергій Одарченко, реабілітолог-психолог Рівненського православного братства "Святих Віри, Надії і Любові та їхньої матері Софії", переконаний, що аналогічні заходи, які проводять громадські організації інвалідів з психічними розладами, якнайкраще сприяють духовній та соціологічній реабілітації не лише інвалідів, а й їхніх батьків. Так, саме батьків, адже, як каже Сергій, "на 200 відсотків вірним є те, що усе має починатися з батьків". Чому таке трапилося в моїй родині? Як таке сприйняти і як з цим жити? Як знайти внутрішню гармонію, аби за усіх умов залишатися людиною? Питання, питання… І тоді вкотре переглядається прожите життя, аналізуються всі його плюси і мінуси. У пошуку раціонального зерна смислу життя переосмислюються власні цінності, з них виокремлюється найцінніше і конденсується в любов. Ця така світла любов має бути до себе, і до інших… Тоді й визріває жагуче прагнення змінити на краще не лише себе, а й світ.
- Що цінного я повезу додому? - перепитав мене Сергій. - Це - впевненість, що пошуки бувають не марними і гармонія приходить до того, хто її прагне. Переконався, що досі ми діяли обдумано, об'єднавши в своїй організації інвалідів з різними нозологіями. Вони допомагають одне одному жити, і така взаємодопомога, як на мене, має набути поширення скрізь.
З таким нововведенням цілковито згодна і директорка Харківського навчально-виробничого підприємства "Центр соціально-виробничої та професійної реабілітації інвалідів "Біотрон-3" Раїса Долбня. У цій організації також об'єднано в одне ціле долі і характери, вдачі і тривоги… За мить вже захоплено, із щирою радістю Раїса Михайлівна розповідає про жінку, яка саме в Скадовську вилікувалась від депресії. Одна із представниць Чернігівської громадської організації інвалідів приїхала до моря із важким невтішним серцем, і лише тут, після дружнього спілкування прийшла впевненість, що зміни на ліпше не лише відбудуться, а й залишаться, серце звільнилося від свого болючого тягаря.
"Радію, дивлячись на радість інших, а в душі тривога: що ж буде? Як вижити і втримати підприємство, якщо вже зараз важко платити за газ 10 тисяч гривень на місяць. Не дай Боже, підвищення ціни! Доведеться закриватися…", - працівник соціальної сфери з багатющим життєвим досвідом Раїса Долбня попри все хоче вірити, що таки збережуться пільги, передбачені для підприємств інвалідів. І що криза (і в країні, і в людських душах загалом) швидко мине, і що не зламається організаційна робота, налагоджена роками.
Голова правління Хмельницького міського товариства "Майбутнє інвалідів "Оберіг" Марія Бабій вважає, що "якщо тебе люди зрозуміли, якщо сприйняли твою впевнену пораду - це також гармонія". Відкрито повідала, що дуже складно розібратися в законах. Не працюють вони, та й змінюються часто. Утім, у допомозі цій інвалідній організації не відмовляють місцеві юристи. І все ж, чи не найважче для неї - то підхід до самих людей. Щиро підтримую прагнення своєї землячки (я також родом із Хмельниччини. - Авт.) знайти спільну мову з усіма. Видно, що це Марії Броніславівні вдається. Жінка емоційно, по-доброму відкрито ділиться бажаннями своєї душі. А вона у неї мов розгорнена книга. І ані пляминочки не вгледіти в ній…
…Цей захід минув, як і кожний попередній. Та ні! Щоразу з хвилюванням я вдивлялася в обличчя присутніх, намагалася зазирнути в їхні душі. І бачила в них світло. Бачила думки, що народжувались. І тоді світліше ставало і в моїй неспокійній душі.
Ольга ШКРУПСЬКА
Київ - Скадовськ
- Що цінного я повезу додому? - перепитав мене Сергій. - Це - впевненість, що пошуки бувають не марними і гармонія приходить до того, хто її прагне. Переконався, що досі ми діяли обдумано, об'єднавши в своїй організації інвалідів з різними нозологіями. Вони допомагають одне одному жити, і така взаємодопомога, як на мене, має набути поширення скрізь.
З таким нововведенням цілковито згодна і директорка Харківського навчально-виробничого підприємства "Центр соціально-виробничої та професійної реабілітації інвалідів "Біотрон-3" Раїса Долбня. У цій організації також об'єднано в одне ціле долі і характери, вдачі і тривоги… За мить вже захоплено, із щирою радістю Раїса Михайлівна розповідає про жінку, яка саме в Скадовську вилікувалась від депресії. Одна із представниць Чернігівської громадської організації інвалідів приїхала до моря із важким невтішним серцем, і лише тут, після дружнього спілкування прийшла впевненість, що зміни на ліпше не лише відбудуться, а й залишаться, серце звільнилося від свого болючого тягаря.
"Радію, дивлячись на радість інших, а в душі тривога: що ж буде? Як вижити і втримати підприємство, якщо вже зараз важко платити за газ 10 тисяч гривень на місяць. Не дай Боже, підвищення ціни! Доведеться закриватися…", - працівник соціальної сфери з багатющим життєвим досвідом Раїса Долбня попри все хоче вірити, що таки збережуться пільги, передбачені для підприємств інвалідів. І що криза (і в країні, і в людських душах загалом) швидко мине, і що не зламається організаційна робота, налагоджена роками.
Голова правління Хмельницького міського товариства "Майбутнє інвалідів "Оберіг" Марія Бабій вважає, що "якщо тебе люди зрозуміли, якщо сприйняли твою впевнену пораду - це також гармонія". Відкрито повідала, що дуже складно розібратися в законах. Не працюють вони, та й змінюються часто. Утім, у допомозі цій інвалідній організації не відмовляють місцеві юристи. І все ж, чи не найважче для неї - то підхід до самих людей. Щиро підтримую прагнення своєї землячки (я також родом із Хмельниччини. - Авт.) знайти спільну мову з усіма. Видно, що це Марії Броніславівні вдається. Жінка емоційно, по-доброму відкрито ділиться бажаннями своєї душі. А вона у неї мов розгорнена книга. І ані пляминочки не вгледіти в ній…
…Цей захід минув, як і кожний попередній. Та ні! Щоразу з хвилюванням я вдивлялася в обличчя присутніх, намагалася зазирнути в їхні душі. І бачила в них світло. Бачила думки, що народжувались. І тоді світліше ставало і в моїй неспокійній душі.
Ольга ШКРУПСЬКА
Київ - Скадовськ