Заболоттівська спецшкола-інтернат для дітей, які потребують корекції вад розумового та фізичного розвитку, зібрала під своїм дахом 90 чоловік. Її вихованці навряд чи зможуть згодом навчатися у вузі, однак опанувати певний фах учням школи цілком під силу. Тому спеціалісти-дефектологи закликають батьків дітей з обмеженими можливостями повірити, що з допомогою спеціальних корекційних програм їхніх діток можна підготувати до нормального життя. 
- Якби моя воля, я б викреслила слово «дурень» з української мови. Якби ви знали, що значить для наших учнів навчитися писати і читати, яких титанічних зусиль їм це коштує. І коли після цього раптом десь на вулиці почують у спину «дурний» - зі сльозами біжать до мене. Це для них, як ніж у серце, - голос у директора Заболоттівської школи-інтернату тремтить. Тетяна Арендарук двадцять сім років свого життя віддала роботі з особливими дітьми. Навчала їх читати, писати, рахувати, та все ж головним своїм обов'язком вважала виховання у них людяності. На жаль, у наші дні діти з вадами розумового розвитку народжуються частіше, ніж у минулому. Якщо раніше подібні випадки траплялися здебільшого у сім'ях батьків-алкоголіків, то зараз вади інтелекту нерідко діагностуються у благополучних родинах. На жаль, наука поки що не може розгадати причин їхньої появи. Перші сигнали про можливе інтелектуальне відставання грамотний спеціаліст зауважить уже на першому році життя. Такі малюки, як правило, набагато пізніше починають тримати голову, сидіти, ходити. Більш повна картина стає помітною у 3 роки. Якщо через кілька років діагноз «легка розумова відсталість» остаточно підтверджується, то у 7-річному віці таким дітям рекомендують вступати у спеціальну школу-інтернат. Як правило, перша реакція батьків на цю пропозицію негативна. Лікарям та вчителям інколи досить довго доводиться переконувати родину, що в школі-інтернаті їхній кровинці буде краще. Головний аргумент у розмові - з дитиною треба постійно займатися. Хто це буде робити вдома? Ви можете дуже сильно любити свого сина чи дочку, але не підготуєте їх до дорослого життя так, як це зроблять досвідчені фахівці. Зрештою, здоровий глузд бере верх над емоціями, а ще через деякий час батьки не можуть надякуватися за мудру пораду. У Заболоттівській спецшколі-інтернаті, що у Ратнівському районі, навчаються мешканці 5 найближчих поліських районів. Попри зрозумілу специфіку закладу, школа справляє враження місця з позитивною енергетикою. Розташована у будинку колишнього райкому партії, вона помітно виділяється на фоні інших споруд у селищі. На згадку про партійне минуле цієї будівлі на шкільному подвір'ї ще й досі стоять два пам'ятники - піонеру і піонерці. Свого часу у школі вирішували, що з ними робити далі - знести чи залишити. Питання винесли на шкільний референдум. Однак, діти одноголосно заявили, що піонери їм подобаються. У середині приміщення найперше зауважуєш зразкову чистоту. Двері, парти, шафи, дошки - все тут виглядає напрочуд добре збереженим. Абсолютний рекорд «довгожительства» встановили у школі... звичайні шпалери. На стінах у деяких класах вони висять вже більше десяти років без жодної помарки. Директор школи-інтернату Тетяна Арендарук розповіла, що бережливе ставлення до шкільного майна - одне із двох головних правил життя у шкільному колективі. Діти дізнаються про нього одразу після вступу і дотримуються протягом усього навчання. Друге головне правило - доброзичливе ставлення одне до одного. Від загальноосвітніх навчальних закладів області школу-інтернат у Заболотті відрізняють кілька особливих предметів. Насамперед це уроки соціально-побутового орієнтування, на яких дітей готують до майбутнього самостійного життя. Під час цих занять вони дізнаються про сімейний бюджет і його раціональний розподіл, культуру поведінки і стосунки в сім'ї. Розповідають про обов'язки в родині, правильне поводження у ролі зятя чи невістки, навчають доброзичливому ставленню до батьків. Дівчатам показують, як сповивати немовлят, варити їсти, доглядати за дитиною, розумітися на лікарських рослинах. Ще один спеціальний предмет в інтернаті, якого немає у середній школі, - уроки ритміки. Навчаючись танцювати, діти поліпшують координацію рухів. Велику увагу приділяють також трудовому вихованню. На уроках професійної спрямованості допомагають обрати майбутню професію, найчастіше - столярну або швейну справу. Крім цього, учні інтернату вивчають за полегшеною програмою математику, фізику, хімію, історію, інші предмети. Живуть діти у гуртожитку поруч зі школою, на вихідні мають можливість поїхати з батьками додому. Харчуються п'ять разів на день (на харчування виділяється 35 гривень). У розпорядженні школярів - сучасний спортзал із тренажерами, актовий зал, майстерні, бібліотека. Два головних шефи інтернату - обласне управління Служби безпеки України та рівненська корпорація «Братерство без кордонів - Україна» жодного разу не приїжджали до своїх підопічних із порожніми руками. За роки співпраці спонсори привезли у Заболоття чимало меблів, спортивного інвентарю, одягу, взуття, аудіо- та відеотехніки, ігор, книг. Рівненська корпорація «Братерство без кордонів - Україна» для вихованців школи-інтернату знайшла друзів за кордоном і організувала переписку. За її сприяння волинські діти залюбки листуються зі своїми ровесниками з Мозамбіку, Індії, Канади, Великобританії, Франції, Іспанії, а на Різдво і на Великдень отримують з-за кордону подарунки. - Вихованці нашої школи мають таке саме право на повноцінне життя, як всі інші діти, - впевнена Тетяна Арендарук. - Яскравим прикладом того, як спецшкола допомагає знайти своє місце у житті особливій дитині, є історія нашого випускника Володимира Римарука. По закінченню навчання хлопець зі Старої Вижівки влаштував своє життя не гірше за своїх однолітків зі звичайних шкіл. Влаштувався на роботу у фірмі в рідному райцентрі. Створив сім'ю, одружившись з однокласницею Юлею Балакою. Молодята часто телефонують у рідну школу, діляться з учителями своїми радощами, просять поради, коли є проблеми. І завжди дякують за те, що школа стала для них «світлом, яке вивело у звичайне, повноцінне життя». Тамара Трофимчук На фото: Особливі діти вчаться із задоволенням (фото з архіву редакції). "Волинь"
|