Доки переважна більшість здорових людей жаліється на погане фінансування спорту в Україні й зокрема на Рівненщині та стверджує, що займатися ним ніде, рівнянин Ігор Косенко продовжує здобувати перемоги на змаганнях будь-якого рівня. Все це — попри страшний діагноз дитячий церебральний параліч, який Ігорю поставили у півтора роки.

В Ігоря Косенка багато спортивних титулів. Зокрема, він чемпіон Паралімпійських ігор в Афінах та Пекіні, чемпіон світу з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП.

Майбутній чемпіон народився у столиці Чеченської республіки — місті Грозний. Молода мама Лідія з нетерпінням чекала на первістка і не могла очікувати, що при пологах хлопчик отримає травму. Незважаючи на це, маля вижило.

Через півтора року сім’я військового переїхала у Рівне. Зважаючи на те, що синочок досі не ходив, Лідія Косенко звернулася до лікарів. Діагноз пролунав, як вирок, — ДЦП.

Через ваду слуху Ігор Косенко погано говорить. Тому, аби дізнатися про життя та спортивні здобутки чемпіона, напередодні Міжнародного дня інваліда, який відзначають 3 грудня, ми поспілкувалися з його мамою Лідією.

— Діагноз, який поставив Ігорю невропатолог, був, як удар нижче пояса, — розповідає Лідія Косенко. — Адже це мій первісток! Попри те, що було страшно, я вирішила боротися за свого синочка. Ретельно виконувала всі призначення лікарів — процедури, курси лікування. Довелося діставати дефіцитні ліки та путівки у санаторії.

У два роки Ігор поїхав на лікування у санаторій "Євпаторія". До того часу хлопчик ходив тільки з підтримкою. Жінка не повірила своїм очам, коли через два місяці, приїхавши за своїм сином, побачила, як він біжить до неї. Не пам’ятаючи себе від щастя, жінка впала на коліна.

"Життя Ігоря — це рух", — казали Лідії Косенко лікарі. Та хлопчина і сам завзято прагнув до активності і займався спортом. А починав майбутній чемпіон футболу свою спортивну кар’єру у дворовій футбольній команді. Туди його привів молодший брат Руслан. Коли Ігорю було чотири роки, лікарі виявили у нього ваду слуху, яка межувала з глухотою. Хлопчик неохоче спілкувався з іншими дітьми, бо соромився цієї недуги.

— Ми із чоловіком розлучились, коли Ігорю було сім років. А згодом я віддала сина на навчання у Львівську область. Там, у школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом, він вчився та грав у футбол, — продовжує Лідія Косенко.

У родині не вистачало грошей, тому замість того, аби здобувати вищу освіту, Ігор після закінчення інтернату був змушений піти на роботу. Він почав працювати на рівненській меблевій фабриці для глухих. Також хлопця взяли нападаючим у футбольну команду глухих при обласному центрі з фізичної культури і спорту "Інваспорт".

У 1999 році Ігор зі своєю командою поїхав на чемпіонат України у Дніпропетровськ, де на його гру звернули увагу тренери збірної України з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП. Його запросили у команду воротарем. Хлопця це розчарувало, бо він принципово не хотів стояти на воротах.

— Він хотів бути нападником. Пропозиція стати воротарем настільки його засмутила, що він навіть плакав. Причина саме такої пропозиції полягала у тому, що через свою ваду слуху він не зміг би чути вказівки тренера під час гри на полі. Переконувати його стати воротарем довелось мені разом із тренерами, — ділиться спогадами Лідія Косенко.

Ігор Косенко став воротарем збірної у 2000 році. На світових іграх в Англії команда разом з Ігорем зайняла перше місце. Через два роки він став чемпіоном Європи, а за рік — чемпіоном світу. Потім були незабутні перемоги на Паралімпійських іграх у Греції та Китаї.

Радість Ігорю приносять не лише спортивні перемоги. Увесь вільний час він присвячує своїй коханій дружині Людмилі та донечці Катрусі. Зі своєю майбутньою половинкою познайомився на весіллі друга. До весілля пара зустрічалася шість років. Одружились закохані через півроку після виступу Ігоря на Паралімпійських іграх у Греції.

— Людмила глухоніма, проте Катруся народилася без патологій, добре говорить. Сьомого грудня їй виповниться чотири роки. Вони живуть у квартирі, яку син придбав після повернення з ігор у Китаї, — розповідає Лідія Косенко.

Дружина Ігоря працює на швейній фабриці і нині чекає на народження другої дитини. Лідія Косенко каже, що син — фанатично люблячий батько, який постійно переживає за доньку.

Влітку цього року Ігор у складі збірної України їздив у Нідерланди, де відбувся чемпіонат світу з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП. Команда завоювала почесне третє місце.

Цього року Ігореві виповнюється 35 років. Після завершення спортивної кар’єри паралімпійський чемпіон та повний кавалер ордена "За заслуги перед Батьківщиною" планує стати тренером. А нещодавно Ігор здобув вищу освіту — закінчив інститут та став дипломованим спеціалістом з фізичної реабілітації та культури.

Завдяки тому, що Ігор постійно живе у русі, він менше думає про біль, який часто дошкуляє. Тож, незважаючи на травми, спортсмен готується до участі у Міжнародному турнірі з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП, який пройде у квітні в Ірландії. А вже у серпні він допомагатиме своїй команді здобувати перемоги у Лондоні, де пройдуть літні Паралімпійські ігри.

Тамара Попова

"Рівненська газета”