Прийнятий закон впроваджує у вітчизняне законодавство визначення „дискримінація” за ознакою інвалідності, „універсальний дизайн” та „розумне пристосування”. У новій редакції викладено поняття „інвалідність” та „інвалід” виходячи із соціальної, а не з медичної моделі інвалідності.

 

Нормативно врегульовано важливі питання соціального захисту інвалідів щодо:
- розвитку жестової мови;
- розширення та конкретизації переліку об’єктів, до яких повинен бути забезпечений безперешкодний доступ інвалідів;
- відповідальності фізичних та юридичних осіб за порушення вимог законодавства у сфері соціального захисту інвалідів;
- визначення функцій лікувально-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів;
- введення до учасників реабілітаційного процесу перекладачів жестової мови.

 

Положеннями закону закладено фундаментальний принцип участі представників громадських організацій інвалідів у прийнятті органами державної влади та місцевого самоврядування рішень що стосуються прав та інтересів інвалідів.

 

Крім того, держава покладає на себе обов’язок виявляти та усувати перепони і бар'єри, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб осіб з інвалідністю – доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів долучення до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

Законом зобов’язано навчальні заклади всіх форм власності надавати освітні послуги інвалідам нарівні з іншими громадянами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби інваліда.

На телерадіоорганізації покладається обов’язок забезпечити субтитрування або переклад на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів, передач і програм.

Встановлюється загальне правило врахування потреб інвалідів при наданні послуг і виробництві продукції.

Окремо звертається увага на недопущення планування і забудови населених пунктів, формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція об'єктів фізичного оточення без пристосування для використання інвалідами.

Встановлюється зобов’язання щодо пристосування транспортних засобів загального користування, що виготовляються в Україні або ввозяться на митну територію України для користування інвалідами з вадами зору, слуху та з ураженнями опорно-рухового апарату, а також передбачається можливість встановлення зовнішніх звукових інформаторів номера і кінцевих зупинок маршруту, текстових та звукових систем у салоні для оголошення зупинок.