Наприкінці року у Кіровограді з’явиться заклад для особливих дітей. Саме так своїх вихованців називатимуть працівники нового реабілітаційного центру для дітей-інвалідів. Спеціалісти допомагатимуть та підтримуватимуть дітей з особливими потребами віком від 7 до 14 років. В реабілітаційному центрі розвиватимуть здібності, природні нахили та творче мислення у дітей, які потребують особливої уваги та любові. Про дітей з особливими потребами в інтерв’ю розповіла Лариса Андреєва, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Лариса Миколаївна 15 років пропрацювала лікарем-педіатром і не з чуток знає, як живеться хворим діткам та їх батькам.

Ларисо Миколаївно, яка ситуація нині з дитячою інвалідністю?

Л. Андреєва: На жаль, на сьогоднішній день, дитяча інвалідність зростає. У нас є дітки з гемофілією, онкохворі, дітки хворі на дитячий церебральний параліч. Чинників, які впливають на цю статистику, дуже багато – екологія, погана якість продуктів харчування, спосіб життя та шкідливі звички молодих людей, які є майбутніми батьками. Це все впливає на те, яка буде зачата дитина і якою вона народиться. Частково, це залежить і від медиків, які, часом, халатно ставляться до своєї роботи. Я бачила багато дітей-інвалідів: з глибокими проблемами опорно-рухового апарату, розумовими чи інтелектуальними порушеннями. І якщо до 5 років цих діточок можна влаштувати в садочок, то дітки шкільного віку, фактично, залишаються один на один зі своїми мамами, бабусями і проблемами в чотирьох стінах. І дуже прикро, що, зазвичай, сім’ї, в яких є дитина з інвалідністю розпадаються.

Як виникла ідея створити реабілітаційний центр у Кіровограді?

Л. Андреєва: Коли я обійняла посаду заступника міського голови, до мене неодноразово зверталися представники громадських організацій з проханням створити в місті реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю. Але останнім кроком до прийняття рішення про створення центру, було звернення бабусі, яка прийшла до мене в кабінет зі сльозами на очах. Вона просила допомоги і розповіла про страшну ситуацію в родині: її онучка, як вона сама сказала, є глибоким інвалідом, а донька, не витримуючи такого, вже кілька разів намагалась покінчити життя самогубством. І це можна зрозуміти, адже нерви у батьків не витримують, коли вони бачать, як страждають їхні діти. Мама, яка 24 години на добу не відходить від своєї хворої дитини, страждає разом з нею. Так і виникла ідея створити реабілітаційний центр.

Якими були перші кроки на шляху до реалізації цього проекту?

Л. Андреєва: Під головуванням міського голови була проведена нарада, на яку запросили мам, які мають хворих діток та представників громадських організацій. Ми поставили перед собою чітке завдання – в цьому році треба, хоча б частково, відкрити такий центр. Потім дуже довго шукали приміщення. Спочатку планували створити центр на базі дитячого садочку №3, що розташований на вул. Жадова. Там зайнята лише половина приміщення, тож в іншій можна було б відкрити реабілітаційний центр. Але батьки дітей, які ходять в цей садочок, негативно поставились до такого «сусідства». Ми декілька разів зустрічались з батьківським комітетом, але порозуміння так і не знайшли. Тому продовжили пошук приміщення і знайшли. Це колишній дитячий садочок №44, що розташований за адресою Біляєва, 72. Нині там знаходиться початкова школа. Ми поспілкувалися з директором цього навчального закладу і прийняли рішення розташувати центр там. На сьогоднішній день в тому приміщенні тривають ремонтні роботи. До кінця цього року плануємо відкрити реабілітаційний центр, орієнтовно 25-27 грудня. Наразі функціонуватиме лише перший поверх. Там буде дві групи для діток з ігровими кімнатами та спальнями. Якщо вже сталося таке горе в житті цих маленьких ні в чому не винних людей, то будемо вчити їх виживати, намагатимемося соціально адаптувати до звичайного життя.

Які дітки перебуватимуть у цьому центрі?

Л. Андреєва: На сьогоднішній день, ми плануємо створити першу вікову групу – дітки 7-10 років, і другу – дітки 13-14 років. Координує роботу по набору дітей одна з мам, у якої дитинка з інвалідністю. Я би хотіла сказати кілька слів про цю маму. Вона народила дитину, яка перебувала у дуже важкому стані і взагалі була «лежачою». Але жінка не здалася і постійно намагалась допомогти своїй дитині, часто перебувала разом з донькою в центрі Добруджа. А на сьогоднішній день дівчинка говорить і ходить, більш того, вона відвідує садочок.

А які взагалі програми діють у місті, пов’язані з проблемами хворих дітей?

Л. Андреєва: В цьому році ми започаткували дві великі програми – діти-інваліди і діти міста Кіровограда. На реалізацію програм в бюджеті закладено близько 300 тисяч гривень. Половина цих коштів пішла на виписку безкоштовних рецептів для дітей з інвалідністю, а друга половина – на закупівлю двох препаратів: діспорт і цереброкурін. Ці препарати дуже дорогі, одна ампула коштує близько 4 тисяч гривень. Діспорт допомагає діткам під час реабілітації. Цей препарат розслабляє мускули. Підключаючи до медичного препарату масаж, спеціальні тренажери, вітаміни і потрібне харчування, можна отримати гарні результати – дітки починають ходити. Ці програми для дітей Кіровограда, які стоять на обліку. Всіх їх ми направляємо в Добруджу, де й надаємо таку допомогу.

А хто формуватиме списки дітей, які перебуватимуть у реабілітаційному центрі?

Л. Андреєва: Роботу центру координуватимуть Людмила Шукрута, голова громадської організації „Серце матері” та Анна Бондарєва, яка зараз координує роботу цього центру. Це мами, в яких також діти-інваліди. Тож, право формувати списки, ми передали їм. Я переконана, що вони знають, як проводити відбір. Загалом же в групах повинно бути 8-10-дітей, а сьогодні вже дуже багато бажаючих. Ми поки що плануємо набирати діток, віком від 3 років. І до нас вже звернулись дві мами з районів, які готові продавати своє житло і переїжджати в місто, аби їх дітки мали можливість відвідувати реабілітаційний центр. Але одній дитині два рочки, іншій три – вони ще маленькі.

Хто працюватиме з дітьми у центрі?

Л. Андреєва: Персонал кваліфікований – це будуть медичні працівники, логопеди, реабілітологи, психологи і няні. Всі вони займатимуться соціальною адаптацією цих дітей. Близько року тому я була в одній сім’ї, де дітки, як звірятка, закриті в чотирьох стінах. І мама їх виводить ввечері на прогулянку, щоб ніхто їх не бачив і не насміхались. У нас, нажаль, поки що, суспільство не готове прийняти таких дітей за повноцінних членів. Ось саме для таких діточок ми і прагнемо створити цей реабілітаційний центр.

Які існують проблеми у таких центрах загалом?

Л. Андреєва: Ви знаєте, що до нас не так давно приїжджав Сергій Тигіпко. Тоді він відвідав наш центр Добруджа, де ми реабілітуємо діточок з дитячим церебральним паралічем. Ми до нього звернулись з проханням допомогти з фінансуванням цього центру. Звісно, масажери і тренажери, якими так користуються дітлахи - це дуже дубре, але їм потрібні водні процедури. І там навіть є басейн. Але через відсутність індивідуальної котельні, користуватися ним не можна. Приміщення погано опалюється і немає як підігрівати воду. На сьогоднішній день є доручення Кабінету Міністрів опрацювати цю проблему і ми сподіваємося, що вже в 1012-му році в нас розпочнуться роботи з побудови індивідуальної котельні. Ми також розповіли Сергію Тігіпку про новий реабілітаційний центр. Кошти для цього центру на наступний рік виділені з державного бюджету. Це цільові кошти, близько 580 тисяч, і в бюджеті вони прописані, як фінансова підтримка реабілітаційних центрів.

А на які ж кошти Ви зараз проводите ремонт приміщення центру?

Л. Андреєва: За кошти міського бюджету. Це близько 140-160 тисяч гривень. Ми зустрічалась і з нашими бізнесменами і проводили наради з меценатами. Нині ми підготували положення про створення у Кіровограді опікунської ради. Як тільки міський голова повернеться з відпустки ми запропонуємо йому створити цю раду. Потім, відповідно, започаткуємо спеціальний фонд чи якийсь рахунок, на який благодійники зможуть перераховувати кошти.

Опікунська рада буде займатися лише дітьми-інвалідами?

Л. Андреєва: Ця опікунська рада створюється не тільки для дітей інвалідів ми хочемо охопити всіх дітей міста. На сьогодні у Кіровограді дуже багато обдарованих діточок, які прославляють наше Кіровоград, але ми не завжди можемо їм фінансово допомогти. Я маю на увазі талановитих спортсменів, музикантів, яким ми не можемо з міського бюджету надати підтримку, якої вони потребують. Тож ми плануємо, що опікунська рада буде допомагати фінансувати і такі проекти.

Ларисо Миколаївно, а чи є в Україні подібні реабілітаційні центри?

Л. Андреєва: Є у західній Україні, в Криму та Києві. І ми, звичайно, зв’язувались з ними перш, ніж створити щось подібне в себе. Але, хочу сказати, що таких центрів не так вже й багато. Більше медико-соціальних. Там дитина 2-3 тижні пролікувалась і виписалась. Є також медико-соціально-педагогічні. Там діти відпочиваючи навчаються. Ми зараз думаємо над тим, щоб організувати навчальний процес в Добруджі, аби діти там не тільки лікувались, але й навчались. Але це, поки що, тільки задум, мрія.

Ларисо Миколаївно, давайте підведемо підсумок вашої річної праці. Що зроблено, що планується?

Л. Андреєва: Підводячи підсумок моєї роботи за рік, я можу зауважити, що прагнула зробити багато. Але найбільш задоволена тим, що виконала завдання, яке ставила перед собою – будь-якими шляхами відкрити реабілітаційний центр. Нехай це буде лише 2-3 групи. Але, як то кажуть, коли вже зробив перший крок, другий робити значно легше. У нас вже готове положення, вже є рішення сесії про створення цього центру, є вже укомплектований штат. Ведуться ремонтні роботи приміщення. Також відремонтовано покрівлю даху амбулаторії на Жадова і на наступний рік ми плануємо закласти в бюджет кошти для того, щоб зробити там гарний під’їзд для колясочників. І на сьогодні вже маємо розпорядження міського голови - провести інвентаризацію всіх існуючих в місті пандусів.

Також на наступний рік плануємо активно впроваджувати інклюзивну освіту. Обрали чотири школи - №35, 29, 15, 7 та школа-інтернат. Ми прагнемо створили умови для діток з ДЦП щоб вони закінчували звичайні школи. І в цих школах слід теж зробити безбар’єрний доступ для дітей з інвалідністю.

Вирішуємо питання передачі до міської власності приміщення колишнього прийомника-розподільника, щоб створити готель для бездомних, де людина б могла перебувати протягом 90 днів. Там їм допомагатимуть з документами, надаватимуть медичну допомогу та по-можливості, працевлаштовувати. Ми б залучали їх до громадських робіт. Цього року нам це зробити не вдалось, але ми не знімаємо це питання з порядку денного.

Важливим фактом є і те, що ми не закрили жодної школи і садочка. А, навпаки, відкрили 8 груп в дитячих садочках. Не забуваємо і про проблему, що є в 12 школі. Там відсутній туалет у приміщенні, будемо вирішувати і це питання в наступному році.

Окремо хочу сказати про профілактичні огляди в місті. Ми відродили цю практику, яка існувала ще за радянських часів. Це була моя ідея і нині вже оглянуто близько 4 тисяч мешканців. Виявили багато молодих людей з онкопатологією, але на ранніх стадіях, це все ще лікується. Туберкульоз теж виявили. Тож, нехай ми врятували тільки декілька життів, але воно того варте. Таку практику продовжимо і на наступний рік.

Ще у нас є така ідея – в місті проживають шестеро дітей, хворих на гемофілію. І їм потрібні не лише медикаменти, які надає держава і забезпечує обласна лікарня, а потрібні ще ліки супроводу. Наприклад, дитина вдарилась і отримала синець, слід придбати мазь, яка коштує близько ста гривень. Тож, у нас є домовленість з директором приватного підприємства «Аптекар-Груп» – Геннадієм Заболотним і він готовий таких діток забезпечити на цілий рік цим препаратом. Ось так нам на сьогоднішній день допомагають.

А відкриття центру - це великий перший крок, і, чесно кажучи, ми його робимо з острахом.

У місті є 982 дитини-інваліда. А дітей, для яких ми створюємо реабілітаційний центр, за даними психіатричної лікарні, 58. Тож, в наступному році плануємо відкрити і другий поверх. Діточок міста Кіровограда зможемо прийняти всіх.

Загалом же, планів на 2012-й рік багато. І говорити про них можна довго. Хотілося б і школи відремонтувати, і комп’ютери замінити на сучасні, і парти. Також є дитячі садочки, в яких би хотілось зробити більш сучасні дитячі ігрові майданчики. А це означає, що нам є над чим працювати. А якщо є бажання, то знайдемо і можливість.

Фото - Олег Шрамко

"весь Кіровоград"