«Батьки, які мають дитину з особливими потребами, потребують особливої підтримки та фахового супроводу», – каже Людмила Сухарєва, національний координатор Карітасу України по роботі з людьми, що мають особливі потреби.

Уже чотири роки в Україні (у Стрию, Львові, Дрогобичі на Івано-Франківську) за сприяння Карітасу Іспанії та Карітасу Франції діє особливий проект. За його дещо неоковирною і важкуватою назвою «Мережа центрів соціальної інтеграції людей з особливими потребами в Україні» криється робота з сотнями інвалідів та їхніх батьків. Людей з особливими потребами, як їх прийнято називати, у нашій державі близько 10% населення, і 6% із них мають вади в розумовому розвитку. «Батьки, які мають дитину з особливими потребами, потребують особливої підтримки та фахового супроводу, адже вони часто почуваються психологічно пригніченими і соціально відкиненими», – зазначає Людмила Сухарєва. Тому проведені упродовж останніх тижнів семінари стосувалися питання, «як знаходити й відновлювати ресурси». Загальна кількість учасників семінарів перевищила 100 осіб. У заняттях також узяли участь працівники Центрів дозвілля та соціальної реабілітації.

У карітасівських центрах для неповносправних регулярно відбувається т.зв. «батьківська кава», де батьки зустрічаються, спілкуються, підтримують один одного. Карітас організовує літні табори і спеціальні виїзди на природу, відвідування історичних місць тощо. Щодо цих останніх семінарів, то поки батьки мали свої заняття, їхні діти взяли участь у майстер-класах «Витинанка» і «Живопис на полотні». Їх провели волонтери – художник-реставратор Національного музею Львова Мар'яна Квятковська та художник Мар'ян Пирожок. За відгуком Наталі Загайко, керівника центру дозвілля та соціальної реабілітації львівського Карітасу УГКЦ, нічим не гіршими були неповносправні від свого тренера та волонтерів, коли «творили, кожен щось своє, неповторне, красиве».

За роки діяльності проекту, як відзначає Людмила Сухарєва, здобутки цілком відчутні. Розроблено єдині положення та стандарти праці з людьми, які мають особливі потреби; самі працівники Карітасу стали професійнішими працівниками в цій галузі; залучено до роботи чимало волонтерів. Люди, якими Карітас опікується, отримали кваліфіковану допомогу, а місцеве населення стало краще усвідомлювати потреби і проблеми непосносправних. Відбуваються суспільні зміни, а це, власне, і є однією з цілей Карітасу.

Надія Чорна

«CREDO»