14 січня в Україні відзначають Старий Новий Рік - свято, незрозуміле для багатьох іноземців. Ніхто толком не може сказати, чим же Старий Новий рік відрізняється від традиційного, звичного всім Нового Року? Звичайно, здавалося б, справа тільки в розбіжності дат. Проте всі ми ставимося до Старого Нового року, як до цілком самостійного свята, здатному подовжити нам чарівність Нового року. Крім того, цей зимовий день присвячений пам'яті святителя Василя Великого, який в народі був настільки ж любимим , як і Микола Чудотворець. Це одно з трьох обов'язкових різдвяних свят, шанованих українцями. За традицією, відсвяткували Старий Новий рік у своєму офісі по вул. Шкільній, 14 і представниці Донецької обласної організації інвалідів та Громадської організації жінок-інвалідів Північного Донбасу. У гості до них завітали їхні юні «сусіди» із ЗОШ № 6, з якою ці організації підтримують давні теплі стосунки. Хлопці у козацькому та святковому вбранні прийшли до господарів «дому», щоб привітати їх зі святом, пощедрувати та поколядувати. Козачки привели з собою «Козу» (у яку переодягнувся один із старшокласників), заспівали засівальну пісню, розсипавши біля порогу зерна пшениці, «щоб вистачило жита на весь хрещений світ». Потім дорогі гості влаштували в офісі невелике дійство на новорічні та різдвяні теми, виконали українські колядки і щедрівки, побажали господаркам доброго здоров'я, миру, злагоди і затишку. У відповідь керівники організацій та співпрацівники побажали хлопцям усіляких благ та гараздів у Новому році, і як водиться, віддячили гостей подарунками. Велике спасибі школярам із ЗОШ № 6 та їх вчителям за подарований святковий настрій. Педагоги, які організовують і проводять подібні заходи, роблять добру справу, привчаючи своїх вихованців шанувати народні звичаї і обряди, виховуючи підростаюче покоління в дусі толерантного ставлення до людей з інвалідністю. Такі приємні моменти роблять наше життя світлішим і радіснішим, а щирі, теплі привітання додають життєвої наснаги у скарбничку душі.