«Кадрове та методичне забезпечення інклюзивної освіти: інноваційні технології та виклики сучасності».Такою була тема круглого столу, який нещодавно в Українському домі провела всеукраїнська організація інвалідів «Інститут соціальної політики» разом з Міністерством освіти та науки, молоді і спорту і інститутом колекційної педагогіки Національного педагогічного університету імені Драгоманова.

У роботі круглого столу, основна мета якого - сприяння координації зусиль державних та громадських фахівців розвитку інклюзивної освіти для дітей з інвалідністю в Україні, а також презентація інноваційних технологій у кадровому та методичному забезпеченню інклюзивної освіти,  взяли участь завідувач кафедри ортопедагогіки та реабілітології Національного педагогічного університету ім.. Драгоманова Андрій Шевцов, директор  Науково-методичного центру інклюзивної освіти ІКПП НПУ ім. Драгоманова Віталій Бондар, начальник відділення моніторингових досліджень Міністерства освіти молоді та спорту   Олена Патрикеєва та Національний координатор  досліджень  Марина Роднинок

На початку засідання Андрій Гарйович розповів про розвиток інклюзивної освіти в Україні, та недоліки від цього процесу. Він також закликав учасників та присутніх круглого столу обговорити ці питання.

З метою виправлення недоліків державою було замовлено моніторингове дослідження про впровадження освіти в Україні Про результати І етапу досліджень учасникам та учасникам розповіла його координатор Марина Роднинок У його роботі  брали участь керівники інституту корекційної педагогіки Віктор Синьов та Марія Шеремет а також представники школи №168, що в Оболонському районі столиці. За словами Марини Єгорівни на першому етапі було залучено вісім груп респондентів на другому -  їх збільшилось до  12. Крім того на цьому етапі було вже залучено спостерігачі та працівникі масових шкіл і спецшкіл-  інтернатів Досліджувалися діти, які навчаються в масових школах, школах інтернатах та учні з фізичними вадами Марина Єгорівна розповіла про те хто може навчатися в масових школах назвала причини, які заважають впроваджувати інклюзивну освіту. Серед причин було названо відсутність фінансування, не підготовленість вчителів, які працюватимуть з дітьми різних нозологій, безбар'єрне середовище, відсутність нормативно-правової бази  та інші фактори.

Директор Науково-методичного центру інклюзивної освіти ІКПП НПУ ім. Драгоманова Віталій Іванович Бондар поділився своїм баченням впровадження інклюзивної освіти у державі. За його словами 80 відсотків учнів першого класу мають проблеми у здоров'ї. Це позначається на навчанні тому допомогти їм можуть інклюзивні класи. Багато років діти з фізичними обмеженнями  з вини держави навчалися у спецшколах – інтернатах, а значить були ізольовані від суспільства. Хоч, на думку Віталія Івановича,  частина з них у змозі оволодіти обсяг масової школи.

«Після отримання Україною незалежності,  - відзначив Бондар, -  змінилося ставлення до освіти цих дітей. З'явилося ряд законів та підзаконних актів, які стимулювали відкриття навчально-реабілітаційних центрів.. Розвитку інклюзивної освіти сприяла Конвенції «про права інвалідів», яку два роки тому ратифікувала Верховна Рада.  Але на сьогодні в державі склалася парадоксальна ситуація. МОН України видало наказ про інклюзивну освіту, але відсутні чіткі методичні рекомендації впровадження її  школах.».

Бондар розповів про модель, яка розробляється сьогодні. За його словами вона взята північно-американська, зокрема Канадська модель. Розповів він присутнім про відмінності української та канадської моделі. Бондар назвав ряд факторів, які заважають напряму впроваджувати канадську модель державі. А також запропонував авторську модель інклюзивної освіти.

 В основу цієї моделі покладено створення при масовій школі (при відповідній кількості учнів та підготовці фахівців)системи диференційованих класів з учнями з різними здібностями. Перший компонент системи – основні класи, які комплектуються дітьми 6-річного віку. Весь процес здійснюється у відповідності до державних стандартів та програм. Другий компонент – інклюзивні класи Ці класи комплектуються дітьми, у яких мовлене вий ефект наближений до своїх ровесників(інваліди зору, слуху, ОРА та вадами інтелекту. Навчання провадиться за державною програмою. А вчитель –асистент надає допомогу і має фаховий рівень підготовки на рівні бакалавра. Рекомендації на навчання дає ПМПК.

Третій компонент моделі – компенсуючи класи, які комплектуються дітьми, мовлений рівень яких нижче мовленевого рівня здорових ровесників. Ці учні потребують спеціального рівня навчання та  спеціальних корекційних заходів. Учнів навчає єдинний корекційний педагог за спеціальною корекційною програмою. У класі можуть навчатися 6-10 учнів в залежності від нозології. Строк навчання 11 років.

Якщо учні долають програму вони переводяться у інклюзивні класи, якщо ні переводяться у компенсуючи класи. Ці класи комплектуються учнями з глибоким ураженням здоров'я.

У кінці роботи круглого столу його учасники відповіли на запитання слухачів