«Коли я бачу сходи - в душі все перевертається. Хочеться запитати, чому ви мене відгороджуєте від світу, від Бога…», - так Ярослав Грибальський, представник національної асамблеї інвалідів України у Львівській області, під час розмови з кореспондентом «Львівського порталу» окреслив проблему безбар’єрного середовища для людей з обмеженими можливостями.

Після цих слів не потрібно багато говорити, аби змусити хоча б трохи небайдужу людину поглянути на життя очима людини у інвалідному візку, чи спробувати уявити себе на місці незрячого. Здавалося б, ну що таке сходи - звичайний елемент будівлі для більшості з нас. А для тисячі інвалідів це стало однією з ознак закритості суспільства, стіною байдужості та нерозуміння, бар’єром до повноцінного життя. І йдеться насправді про елементарні, але необхідні речі: можливість САМОСТІЙНО виїхати/вийти зі свого будинку, купити собі харчі, поїхати в місто, відвідати музей чи театр, послухати недільну літургію...Ось що мав на увазі Я. Грибальський, коли говорив «відгороджуєте».

В омріяній нами Європі до вирішення питання неповносправних вже давно не підходять з точки зору милосердя чи ще гірше – жалю. Право кожного на рівноправне та гідне життя гарантує Конституція. Україна також взяла на себе відповідальність виконувати міжнародні зобов’язання, ратифікувавши Конвенцію про права інвалідів ООН 2010 року. Проте питання створення безбар’єрного середовища для осіб з обмеженими можливостями досі залишається вкрай проблемним.

Львів, одне з найбільш прогресивних українських міст, не став винятком. На підготовку міста до проведення футбольного чемпіонату «Євро-2012» витрачено сотні мільйонів коштів. Це мало б зробити його комфортним для усіх без винятку мешканців та гостей міста. Натомість, при ремонті доріг та тротуарів не врахували повністю потреби осіб з обмеженими можливостями. Здебільшого немає пологих спусків з тротуарів на проїжджу частину, не облаштовані відповідно пішохідні переходи та зупинки. Останні, до речі, повинні були зробити на рівні підлоги громадського транспорту, щоб не лише люди на візках, а й мами з колясками могли без зусиль ним скористатись. Якщо автобуси з низькою підлогою потроху вже почали закупляти, то про відповідні зупинки до них міська влада чомусь не подбала.

«Ми вкладаємо кошти і будуємо дороги, школи, заклади соціального захисту, культури та торгівлі, але забуваємо, що туди мають право входити неповносправні. Постановою Кабміну від 9 листопада 2011 року чітко визначено – при підготовці до чемпіонату забезпечити безперешкодний доступ осіб з інвалідністю до усіх об’єктів. Починаючи від залізничного вокзалу, громадського транспорту і закінчуючи лікарнями, готелями, театром. Між тим 90% об’єктів, в перш чергу це дороги, зроблені з порушенням будівельних норм. А це означає, що 90% коштів державного бюджету, просто викинуті тільки для того, щоб було зроблено. Але питання в тому, скільки воно принесе користі. Виконавці робіт закривають на ці вимоги очі, а чиновники урочисто перерізають стрічки», - розповідає Я. Грибальський.

За його словами, якщо на сьогодні місцеві органи влади провели роботи з порушенням вимог чинного законодавства, з порушенням будівельних норм, то потрібно піднімати питання про неефективне використання бюджетних коштів і хтось повинен нести за це відповідальність.

Не готовими до користування людей з особливими потребами виявились інші об’єкти інфраструктури.

Залізничний вокзал: дістатись людині з порушенням опорно-рухового апарату спеціальним ліфтом можна лише на перший перон. Виходи до інших перонів також «пристосовані», але той хто придумав ці спеціальні рейки для візків під кутом 45% напевно просто відірваний від реальності. Для незрячих також немає контактних засобів для пересування. Щоправда, при вході до головного приміщення вокзалу нещодавно зробили пандуси з відповідними поручнями. Окрім того, варто відзначити, що персонал залізничного вокзалу завжди намагається допомогти людям з інвалідністю.

Готельна сфера. Відповідно до нормативних документів, готель повинен мати 10% місць пристосованих для осіб з інвалідністю. Жоден (!) з них цих норм не дотримується. Законодавчо визначені вимоги знову не виконуються. При цьому ж готелі в рамках підготовки до Євро-2012 отримали певні преференції в частині оподаткування. До прикладу, в готелях «Леополіс» та «Євроготель» мені відповіли, що мають лише по одному номеру, які пристосовані для осіб з особливими потребами. В готелі «Опера», на фасаді якого красуються чотири зірки, таких номерів взагалі немає. Проте адміністратор запевнила, що «такі» клієнти у них зупинялись і «якось давали собі раду». Якщо хтось думає, що номера для неповносправних нагадують резервацію, то це не так. Це звичайні номери, лише оснащені опорними засобами для додаткової безпеки (поручні у ванній, туалеті, додаткові гачки), меблі не повинні перешкоджати руху, полички низько розташовані і тому подібне. Вимоги не настільки аж обтяжливі у фінансовому плані, щоб цього не зробити.

Об’єкти туристичної сфери: перлина Львова – Оперний театр, музеї, галереї також залишаються малодоступними для людей з інвалідністю. Що вже говорити про сакральні пам’ятки. У Львові представлено чотири конфесії, проте їхні головні храми теж недоступні для багатьох осіб з інвалідністю. Окрім що Катедрального собору, на вході до якого візочники ще здатні самостійно подолати одну сходинку. І таких перешкод можна називати ще дуже багато.

Питання інтегрування осіб з обмеженим можливостями до суспільного життя – це вже не лише обов’язок держави, потрібно ламати усталені стереотипи в суспільстві. У Львові прогресивний і дещо прецедентний приклад в цьому напрямку вже давно подає товариство «Зелений хрест», яке займається туризмом для неповносправних. Головною рушійною силою цієї організації є Олександр Волошинський. Досвід цієї людини, у минулому гірського рятувальника, унікальний. Вже протягом 20 років він організовує для візочників та незрячих сплави по гірських річках, сходження на Говерлу, виїзди в ліс, на рибалку, поїздки за кордон і це далеко не все. Для багатьох це можливість відчути себе самостійним і повірити в себе.

Тетяна Галушко

Львівський портал