Кожний 18-й українець належить до категорії людей, фізичні можливості яких обмежені. Тим не менш, на вулицях міст і містечок їх зустрінеш не часто. Укрзалізниця — одна з небагатьох установ, яка із року в рік вживає чимало заходів для створення умов комфортного перебування маломобільних громадян на, так би мовити, своїй території. Наскільки це вдається — дізнавалися наші кореспонденти.

Щодоби вітчизняними магістралями пересувається із півсотні осіб, котрі волею долі опинилися на інвалідному візку. В організації ж комфортної поїздки одного маломобільного громадянина бере участь у середньому 8—10 залізничників.

На які послуги розраховують чоловіки й жінки з обмеженими фізичними можливостями, загалом відомо. Які ж є нюанси в їх обслуговуванні з погляду транспортників і що зроблено за останній час у сфері створення безбар'єрного пересування цієї категорії пасажирів?

Для початку ми завітали на вокзал станції Київ-Пасажирський. Мета — зустріти поїзд із візочником на борту. В тому, що пасажир справді буде, ніхто не сумнівався: за даними Головного пасажирського управління Укрзалізниці, всі 19 вагонів, якнайкраще пристосованих до перевезення особливих пасажирів (з підйомником, відповідним купе та зручною санітарною кімнатою), не простоюють. Більшість з них причіплюється до составів згідно із замовленнями. А в поїзді № 27 (який ми, власне, й очікували) вони курсують на, так би мовити, постійній основі.

Янголи-охоронці

Одразу стало очевидно, що журналісти — не єдине «товариство зустрічальників». Як пояснив пізніше заступник начальника вокзалу Сергій Козирь, зазвичай сісти або висадитися пасажиру-спинальнику (неважливо те, чи їде він один, чи з кимось із близьких) допомагає спеціалізована група із щонайменше двох осіб. На столичному вокзалі це, по-перше, працівники медпункту, а по-друге, — носії (адже нерідко буває, що в одному поїзді мандрує декілька інвалідів).

Всі працівники, залучені до обслуговування цієї категорії пасажирів, — від касира до чергового по залу для інвалідів — проходять спеціальні тренінги (організовані, до речі, громадськими організаціями спинальників), тож знають, що слід робити в тих чи інших випадках, та й взагалі, з якого боку слід підійти до людини на візку. Приміром, один з нюансів, про які ніколи й не здогадаєшся, — яким чином треба переправити візок через переїзд...

Тим часом на іншій платформі бачимо ще одну групу з інвалідним візком, щоправда, порожнім. Як нам пояснили, ця коляска є власністю вокзалу. Вперше вони з'явилися тут років з вісім тому. Звідтоді і керівництво, і працівники головних воріт столиці ще жодного разу не пожалкували, що цей «інвентар» є в їхньому розпорядженні. Буває всіляке: і візки інвалідів ламаються, і комусь із пасажирів стає настільки зле, що він іти не в змозі... На столичному вокзалі їх чотири. Загалом же протягом останніх літ Українськими залізницями було закуплено понад 100 цих «транспортних засобів».

Врешті, двері спеціалізованого вагона відчиняються. Доки візок знімають з поїзда, мама пасажирки (хворої з дитинства дівчини) мовить нам, що подорожують вони раз на два роки до санаторію, що в Криму. До залізничників ця родина претензій не має — принаймні щодо того, як налаштована система транспортування візочників. «Ми сідаємо зазвичай у Прилуках. І я дуже хочу подякувати тамтешнім черговим по вокзалу. Щоразу я відчуваю, наскільки дівчата переживають за нашу поїздку — навіть більше, ніж ми самі», — каже Наталя Дерев'янко.

Як виявилося, чергових по вокзалу насправді можна назвати таємними янголами-охоронцями комфортної подорожі маломобільних громадян. Адже їхнє завдання — зафіксувати й передати інформацію про час відправлення та прибуття на станцію людини, обмеженої у русі. Також саме вони попереджають станційних працівників про необхідність у визначену годину підійти до поїзда.

І це ще не всі працівники, завдяки котрим маломобільні пасажири можуть себе почувати на залізниці комфортно. Так, приміром, не менш важливу роль відіграють руховики, які мають скласти оптимально зручний маршрут для інваліда і забезпечити наявність спеціалізованого вагона у поїзді...

Проти досвіду?

Чи всі інваліди-спинальники задоволені послугами залізничників? Звісно, ні. Чи не найголовніша претензія стосується кількості спеціалізованих вагонів. Бувають скарги й щодо обслуговування. З цими зауваженнями заступник начальника Головного пасажирського управління Укрзалізниці Андрій Мельничук частково погоджується. За його словами, кількість заявок від інвалідів перевищує спроможності. Проте висувати цю претензію виключно на адресу нашої галузі не зовсім коректно. Адже те, яким чином виконується закон про залізничний транспорт, в якому обумовлено, що рухомий склад має оновлюватися за державні кошти, всі бачать. Так, приміром, у рамках програми щодо реабілітації інвалідів (яка розгорнулася в 2012 р.) залізничники висували пропозицію про закупівлю за рахунок держбюджету 70 пасажирських вагонів, пристосованих до перевезення візочників. Тим паче, що й погоджувалися взяти на себе половину вартості цих вагонів. Одначе було вирішено почекати кращих часів. Проте, якби активність виявляли не лише залізничники, то, ймовірно, результат був би позитивний. Представники різних громадських асоціацій спинальників є в багатьох державних інституціях — і зі свого боку теж могли би бути наполегливішими.

Із обслуговуванням маломобільних пасажирів ситуація не така вже й однозначна, як здається. Як мовив А.Мельничук, випадки, коли працівники не зовсім тактовно себе поводять, на жаль, трапляються. Проте від образи в поїзді (так само і в магазині, та й просто на вулиці) не застрахований жоден громадянин. А найчастіше на неприємні випадки наштовхуються мандрівники на візках, котрі вирушили в поїздку самі. Провідник навіть за бажання не зможе опікуватися виключно одним пасажиром. Але варто зазначити, що європейським залізничникам просто заборонено допомагати пасажирам на візку, аби чогось прикрого не сталося. Наші ж намагаються допомогти чим можуть.

П'ять фактів про перебування маломобільних пасажирів на залізничному транспорті

1. Найчастіше пасажири з обмеженими фізичними можливостями вирушають у напрямках, на яких розташовані реабілітаційні курорти з профілем лікування опорно-рухового апарата людини.

2. Зазвичай посадка—висадка пасажира-візочника займає 7 хв. І в деяких випадках доводиться передбачати збільшення часу стоянки поїзда.

3. Залізничники і громадські організації інвалідів співпрацюють давно і результативно. Так, приміром, коли облаштовували кімнати гігієни, саме інваліди-візочники звернули увагу на те, якої форми там мають бути поручні.

4. Протягом доби на столичному вокзалі обслуговується в середньому 20 пасажирів з обмеженими фізичними можливостями. В перші числа грудня — коли відзначається День інваліда — їхня кількість збільшується втричі.

5. В обслуговуванні одного інваліда задіяно 8–10 залізничників. Це чотири особи, які допомагають здійснити посадку та висадку; провідник; дві чергові по вокзалу (на станції відправлення та призначення); касир; чергова по залу для інвалідів (на вокзалах в обласних центрах). Не можна обійти увагою й групу працівників, котрі організовують, власне кажучи, «з'яву» спеціалізованого вагона в складі того чи іншого поїзда.

• Тільки цифри

За 10 місяців поточного року послугами залізниць скористалося 2 тис. 232 інваліди (на 300 осіб більше, ніж торік). Слід завважити, що на Придніпровській, Львівській та Південній залізницях спеціалізовані вагони наразі замовляють рідше, ніж у 2011 р., а на Південно-Західній — навпаки: зафіксовано на 500 (!) замовлень більше.

• ЩО ЗРОБЛЕНО!

Протягом 2012 р. проведено такі заходи зі створення належних умов для осіб з обмеженими фізичними можливостями (роботи проводилися виключно за рахунок власних коштів залізниць, без залучення бюджетних коштів):

• реконструкція будівель 11 вокзалів з врахуванням вимог безбар'єрності (станції Донецьк, Львів, Жмеринка, Козятин, Луцьк, Артемівськ-2, Ізюм, Слов'янськ, Павлоград-1, Харків-Балашовський, Макіївка-Пасажирська);

• облаштування нових переходів-пандусів до пасажирських платформ та ремонт існуючих, облаштування спеціальних спусків на 31 вокзалі та станціях;

• облаштування місць для паркування автотранспорту інвалідів на трьох вокзалах (станції Жмеринка, Козятин і Тернопіль);

• облаштування кімнат особистої гігієни для інвалідів на восьми вокзалах (станції Донецьк, Львів, Харків-Пасажирський, Миронівка, Вапнярка, Сімферополь, Запоріжжя І і Євпаторія-Курорт).

Магистраль