Сьогодні у Департаменті праці та соціального захисту населення Красноармійського району  перебуває на обліку більше півтори тисячі інвалідів, з них в організації К.Сахарової зареєстровано близько 700. Це люди різних нозологій та вікових категорій. Щоби покращити якість їхнього життя, організація намагається залучити своїх підопічних до якомога більшої кількості заходів: і творчих, і оздоровчих, і освітніх.

З 2008 р. красноармійські активісти беруть участь у проектній діяльності, готують заявки та одержують невеликі гранти на розвиток. В рамках першого проекту «Радість життя» вдалося придбати масажне обладнання, і відтоді люди з обмеженими можливостями проходять курс масажу безкоштовно. Участь у комплексній програмі «Піклування», яка фінансується районною радою (у 2013 р. сума становила 35,6 тисяч гривень), дозволяє протягом року проводити всі основні заходи. Катерина Сахарова зазначає: «Наша влада бачить, що ми реально працюємо, які маємо результати, тому фінансово нас підтримує».

Цього року Красноармійська організація інвалідів впроваджує чотири проекти, один з яких – «Кожній дитині – часточку серця». Він спрямований на оздоровлення. «У попередні роки, — пояснює К.Сахарова, — інваліди, що мешкають у селах, відпочивали та набирались сил на Азовському та Чорноморському узбережжі, а цього разу нам запропонували скористатися базою Центру спортивно-оздоровчої реабілітації інвалідів «Співдружність».

Справа у тому, за словами пані Катерини, що протягом 2009-2012 рр. у Красноармійському районі кількість дітей-пільговиків, яким держава пропонувала оздоровчі послуги, зменшилася. Актуальною є проблема організації дозвілля для людей, які мають проблеми із здоров’ям, й за місцем проживання. Тому було вирішено запропонувати програму, яка б поєднувала змістовний відпочинок з якісним оздоровленням. «Цей табір відрізняється від типових літніх шкіл: тут робиться акцент не стільки на навчання, скільки на обміні досвідом між дітьми та дорослими, взаємопідтримці та залученні волонтерів, — коментує лідер організації. – Перебування на Слов’янському курорті сприяло спілкуванню з природою та покращенню психоемоційного стану. А творчі заняття та необхідність бути більш самостійними призвели до розвитку мислення, покращення координації рухів та дрібної моторики, а також соціалізації та адаптації молодих інвалідів у суспільстві». А головне, що цей проект – єдина можливість забезпечити цим дітям справжні літні канікули: адже санаторні путівки вони одержують вкрай рідко, а придбати їх самостійно або винаймати житло у куротний сезон, живучи на мізерну пенсію, для них нереально.

Марина Огнєва, інвалід дитинства з с.Євгенівка, поділилася такими враженнями: «Коли я потрапила до організації, моє життя круто змінилося. Завдяки старанням її керівника, Катерини Михайлівни, я беру участь у всіх заходах, мені передплатили газету «Берег надії», консультують та по телефону допомагають вирішити всі проблемні питання. Збираються на Азовське море, про мене згадали – і я вже на морі. Відпочинок у Криму у наметовому таборі – мене знов повідомили, хоча я живу у малесенькому селі Красноармійського району. Відкриття у Маріуполі пляжу для інвалідів, автопробіг: як би не було складно, але мене туди взяли… А нещодавно ми відвідали Центр «Співдружність». Засмагали та купалися у Солоних озерах. Слов’янський курорт – це диво-острівок для таких людей, як я. Впевнена, що жодне місто не може пишатися такою організацією доступності для людей з обмеженими можливостями: до будь-якої кав’ярні, крамниці можна без проблем потрапити на візку. Тут у мене з’явилася купа друзів, ця подорож залишила багато вражень та позитивних емоцій. Життя набуло іншого сенсу та кольорів, а «дружба» з компьютером дозволяє постійно спілкуватися з новими товаришами, бути в курсі всіх подій».

Ще був такий цікавий захід, в якому взяли участь підопічні пані Катерини, як конкурс  на кращий бренд району. Голова організації зазначає: «Залучившись до участі у конкурсах проектів, ми сподівалися задіяти  до участі у них  якомога більшу кількість людей, а також щоб учасники знали, що можуть проявити свої таланти, а головне — адаптуватися і бути почутими».

Але паралельно з вдалими проектами, існують проблеми та відкритті питання. По-перше, це брак фінансування та медичної допомоги. Звісно, інвалід може отримати безкоштовні масаж, консультацію, якісь медикаменти і навіть невелику матеріальну допомогу. Та що робити, коли потрібна термінова та дорога операція? В такому разі, на жаль, організація  безсильна. Тоді змушені звертатися із клопотанням до народних депутатів, благодійних фондів, до Міністерства охорони здоров’я, але найчастіше у таких  питаннях, відповіді невтішні. Тому через ЗМІ та Інтернет громадські активісти шукають допомогу у простих громадян та керівників підприємств.

Покращити фінансове становище інвалідів можна за допомогою їх працевлаштування. А це є однією з найбільших проблем. К.Сахарова пояснює, що  міністр соціальної політики України Наталія Королевська, коментуючи ухвалення Кабінетом міністрів трьох постанов, спрямованих на реалізацію Закону "Про зайнятість населення”, загострила увагу на тому, що Уряд переходить від боротьби з наслідками безробіття до активного стимулювання створення нових робочих місць. Тому людям з обмеженими фізичними можливостями, ймовірно, стане простіше отримати роботу. А поки що Красноармійська організація за своїм новим проектом «Покращення професійного рівня та рівня зайнятості  для інвалідів» вже допомогла працевлаштуватися 12 особам.

Спочатку було проведено зустріч у Центрі зайнятості, під час якої молоді інваліди отдержали інформаційну та практичну допомогу від спеціалістів Центру. Дехто з молодих людей отримав статус безробітного. А співробітники територіального центру соціального обслуговування Красноармійського району провели тренінг, де учасники навчилися складати резюме, визначилися з вибором професії, зібрали необхідні документи, що так важливо для їхнього працевлаштування.

Важливий напрямок роботи – організація зайнятості красноармійських старшокласників на ПАТ «Покровське» влітку. Тут інваліди не лише знайомляться з роботою провідного підприємства, а й зайняті на певних роботах та, головне, одержують зарплатню. Та проблеми все одно залишаються: більшість підприємств для людей з обмеженими можливостями фізично недоступні; відсутня інформація щодо створення спеціальних умов на робочому місці; інваліди традиційно отримують мінімальну зарплатню й часто реально не працюють; практично немає доступного спеціально обладнаного транспорту; зберігається стереотипне скептичне ставлення працедавців щодо здібностей «особливих» людей. До того ж майже всі інваліди – люди з низькою самооцінкою та мотивацією, тому психологічно не готові працювати або у разі працевлаштування часто втрачають роботу через відсутність підтримки.

Проведені громадською організацією заходи сприяли впровадженню у життя принципів та завдань, які містить Конвенція про права інвалідів. «Протягом проекту досягнуто домовленості з працедавцями щодо зайнятості людей з обмеженими можливостями, — коментує К.Сахарова. – Наприклад, нам вдалося добитися того, що господарський відділ ПАТ «АПК-Інвест» взяв на постійну роботу 12 членів організації». Марина Огнєва зауважує: «Я – одна з тих, кого працевлаштували. Хіба можна вижити на мізерну пенсію? Тепер мене переповнює почуття радості, чи могла я про таке мріяти? Наш з мамою скромний бюджет набагато збільшився».

Крім того, громадська організація безкоштовно передплачує періодичні видання для інвалідів, які  містять в собі інформацію, яка може їх зацікавити. Велику кількість доручень організації виконують соціальні робітники територіального центру, яких традиційно не вистачає.  На питання, наскільки складно знайти працівника на цю посаду, голова організації каже, що буває по-різному: «Є люди, які не мають іншого виходу і працюють. А дехто відмовляється від посади, мотивуючи це тим, що робота важка, а зарплатня маленька. До того ж, складно мати справу з психічно хворими пацієнтами, не кожному соцпрацівнику вдається знайти спільну мову. В терцентрі є два співробітника, які обслуговують підопічних у трьох селах, що розташовані досить далеко одне від одного, а транспортне сполучення організовано не накрайщим чином, то уявіть, як їм важко».