Поза сумнівів, більшість світловодців позитивно сприймає заміну на "ленінській" — від вулиці Паркової до центральної площі — старих, вже доволі зношених бордюр на нові. 
І тутешні інваліди-візочники, також, не позбавлені естетичного смаку. Але є одне "але". І воно нездоланне у прямому сенсі цього слова. Доказом цього стала наша зустріч в районі 3-ї школи із візочником Юрієм Борщем, який, чухаючи потилицю, кумекав, як йому бути тепер.

Річ у тім, пояснив він, що ще нещодавно там, де був вільний проїзд, покладено бордюри… Що ж то вони виходить, дивувався він, раніше, коли й близько не чули і про Конвенцію ООН про права інвалідів, і будівельних норм не було, які дають можливість вільного пересування інвалідам-візочникам, це саме пересування було більш доступним. Зате зараз, коли Україна намагається долучитися до європейських стандартів, у тому числі і у ставленні до потреб людей з особливими потребами, вгатили такі бордюри, що й здоровій людини треба задирати ногу, щоби їх переступити.

…Безумовно, шляхові робітники виконали те, що їм наказало начальство. Але ж те начальство мало би знати, що, згідно вимог Державних будівельних норм, висота бортового каменю в місцях перетину тротуару з проїжджою частиною не повинна перевищувати чотири сантиметри. Треба ж хоч іноді "мозок вмикати", а не лише понижену передачу своїх позашляховиків, щоб переїхати зависокий бордюр. Інвалідні візки такою функцією не наділені.

Все, приїхали…

Віталій Асауленко
Фото автора

"Світловодськ Інформ"